студен
Зареєстрований:
2007-09-04
Кількість пунктів: 28620
Звідки: Антарктика
| | Написано: 27 Травня 2008 15:22 Тема повідомлення: На Чернігівщині завершується робота над обласним томом Націо |
| На Чернігівщині завершується робота над обласним томом Національної Книги Пам’яті "Голодомор 1932-1933 років". Значний внесок у збір матеріалів, що увійдуть до нього, зробили науковці Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, працівники Державного архіву області та управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю обласної державної адміністрації.
Вони ретельно дослідили всі джерела, де можна було знайти інформацію про Голодомор на Чернігівщині, написали монографію для Книги Пам’яті, встановили назви населених пунктів, найбільше постраждалих від спланованого акту винищення українців, зібрали тисячі свідчень очевидців того злочину. Великий обсяг копіткої і відповідальної роботи випав на долю Державного архіву Чернігівської області. Про хід її виконання та результати кореспондент Укрінформу розмовляє з директором установи Раїсою Воробей.
- Раїсо Борисівно, коли була розпочата робота зі складання списків загиблих від Голодомору і як вона проводилась?
- Робота зі складання списків загиблих під час Голодомору, списків населених пунктів, які найбільше постраждали в нашій області, а також збору свідчень очевидців розпочалася після виходу Указу Президента України "Про заходи у зв’язку із 75-ми роковинами Голодомору 1932-33 років в Україні" та прийняття відповідних документів на рівні області. У жовтні минулого року ми прийняли на постійне зберігання від ЗАГСів 170 метричних книг 1932-33 років, де місяться записи про народження і смерть у той період. У зв’язку з необхідністю складати реєстр загиблих, 33-й рік ми прийняли достроково - щодо цього була досягнута відповідна домовленість між Міністерством юстиції та Державним комітетом архівів України. Справа в тім, що термін зберігання документів у ЗАГСАх - 75 років. Увесь цей час то є конфіденційна інформація. І тільки через 75 років документи передаються в архів і стають доступними для дослідників. На жаль, збереглися метричні книги далеко не по всіх населених пунктах. Так, наприклад, з Варвинського району маємо всього пару книг, а є райони, де вони не збереглися зовсім.
Методику складання списків ми розробили самі, бо спочатку не було взагалі ніяких рекомендацій. У таблички внесли інформацію з метричних книг і таким чином сформували базу даних. Доповнивши цей список даними зі свідчень очевидців, передали його в Український інститут національної пам’яті.
- Скільки імен налічує ця база даних?
- За результатами опрацювання усіх 170 метричних книг, до списку загиблих у роки Голодомору увійшло 24 тисячі 928 громадян. Загальний список померлих, з урахуванням свідчень очевидців, складає 34 тисячі 454 особи. Але ми вважаємо, що метрична книга - це документ, який має юридичну силу. Хоча свідчення очевидців сьогодні також вважаються документом.
- Ви перевіряли відсутність у метричних книгах прізвищ, названих очевидцями?
- Звичайно. Ми співставляли прізвища, і вони не повторюються. Але свідчення - це відносна інформація. Бо люди, які пережили Голодомор, вже мають вік, що перевищує 75 років. Часто вони переповідають те, що їм розказувала мама чи бабуся. Тому свідчень, які можна стовідсотково вважати достовірними, дуже мало. Але, коли читаєш, є дуже цікаві розповіді.
- Чи були в метричних книгах записи про смерть від голоду?
- Таких діагнозів - "від недоїдання" - дуже мало. Але, згідно з рішеннями Держкомітету архівів та Інституту національної пам’яті, ми заносили у списки всі записи про смерть у 1932-33-му роках. Зрозуміло, що на тлі недоїдання загострювались інші хвороби, від яких потім помирали. Так, наприклад, смерть від "розладу живлення" теж можна розглядати як смерть від голоду. Дуже часто зустрічаються записи про смерть немовляти - 4-х тижнів від народження, скажімо.
- Чи всі люди, внесені до списку, вважатимуться жертвами Голодомору?
- Назва мартирологу (реєстру людей) ще не обговорювалась, але я думаю, що це буде "Список людей, померлих у часи Голодомору".
- А чи не буде проводитись порівняльний аналіз смертності у 1932-33 роках і, скажімо в 1930-31-му, який дозволив би встановити більш-менш точну цифру померлих саме від голоду?
- Зараз таке завдання не ставиться. Бо це робота не одного року. Аналіз, уточнення цих списків Інститут національної пам’яті планує проводити до 2012 року. Думаю, що й порівняння таке буде, але пізніше. Справа в тім, що документи 1934 року ще не передані в архів, а тоді люди також помирали від хвороб, викликаних голодом. Крім того, в документах 34-го року вже навіть зустрічаються дані про розстріли людей, які чинили опір хлібозаготівлям. Отже, ці люди - теж жертви Голодомору. Тут дуже непросте питання. Спочатку був задум показати, хто помер від голоду. Але в процесі роботи з’ясувалось, що це дуже складно встановити. Адже були і заборони реєструвати смерть у метричних книгах, і випадки, коли людей ховали прямо в хаті, бо у членів сім’ї не було сил винести померлого на кладовище. Зрозуміло, що й у сільраду ніхто не ходив. Сусіди теж були в такому стані. Отож, цілу сім’ю хтось міг просто в хаті закопати й нікому не повідомити.
- Скільки документів, що свідчать про Голодомор, знаходиться в обласному архіві, і чи зросла їх кількість останнім часом?
- Документів по Голодомору на сьогодні ми виявили 2 тисячі 427. Всі вони у нас зберігалися, у фондах райкомів чи обкому партії, але не були систематизовані. Можливо, дослідники на них і натикалися, але такого інтересу, як сьогодні, до тих подій не було, тож їх і не виокремлювали. От у цих фондах ми й проводимо виявлення документів. Усі переглядаємо, перечитуємо, складаємо перелік, картки і заносимо до систематичного каталогу. Робота ця триває, виявляються дотичні документи - найяскравіші, найбільш інформаційно наповнені документи про Голодомор. Крім того, ми прийняли на зберігання від управління внутрішньої політики 23 тисячі анкет-спогадів. Вони зафондовані і вже на правах архівних документів будуть зберігатися у нас в архіві.
- Про що розповідають архівні документи? Чи спростовують вони існуючу думку, що голод на Чернігівщині не був настільки масштабним, щоб про нього говорити?
- Чернігівщина не найбільше постраждала в Україні, але у нас по всіх районах є факти і цифри, які ми не можемо заперечувати. Найбільше постраждали південні райони області. Там родючіші землі, більші врожаї, отож і забирали у селян більше. За відомостями, які збирали районні відділи державного політичного управління та райвиконкоми, районами, найбільш враженими "харчовими труднощами" станом на 15 березня 1933 року, були Березнянський, Борзнянський, Прилуцький, Ічнянський, Ніжинський, Добрянський, Носівський, Бобровицький, Бахмацький.
- Відомо, що в одних селах люди голодували більше, в інших - менше. Від чого це залежало?
- Від того, де розташоване село. Якщо поряд були ліс чи річка, то в людей було більше можливостей прохарчуватися і шансів вижити. Є, звичайно, й приклади, коли партійні керівники старались якось допомогти людям, не на 100% виконувати поставлені перед ними завдання. Не вилучали увесь хліб, як було рекомендовано. Були випадки, коли, виконавши план хлібозаготівлі, люди закопували рештки збіжжя в землю. Для виявлення цих схованок органами прокуратури створювались спеціальні бригади у складі 10-15 чоловік. Коли надходила директива про додаткові заготівлі, ці бригади виїздили в окремі населені пункти, знаходили той хліб, а потім, зібравши селян, оголошували вирок людині, яка його ховала. За це рідко були розстріли, частіше - виселення в табори. Дехто з місцевих партійних керівників пом’якшував такі заходи, не допомагав тим бригадам, що свідчило про співчуття і розуміння з їх боку.
- Чи не могли б ви навести документальні дані, які роблять факт Голодомору на Чернігівщині незаперечним?
- Ось можу навести документ, датований квітнем 1933 року: "Інформація райоуповноваженого політичного управління Носівського райпарткому та райвиконкому про продовольчі труднощі у районі". Такий уповноважений з вивчення продовольчої ситуації був у кожному районі. В даному випадку оглядом було охоплено 10 сіл Носівського району, Як виявилось на місці, вони дійсно були вражені голодом. Цитую: "Вследствие чего участились смертные случаи, и в 8 сельсоветах смертность от начала продзатруднений достигает примерно 10-20 и 30 человек. Точного учета умерших сельсовет не имеет, так как в последнее время точная регистрация в ЗАГСе отсутствует, так как семьи зачастую не заявляют в сельсовет о смерти члена семьи. В селе Лосиновка зафиксирован случай погребения трупа в доме, так как соседи хоронить отказались, а семья была настольно истощена, что не в состоянии была вынести труп на кладбище. В данное время, как это установлено, у голодающих семей уже нет никаких суррогатов для питания. Стебли кукурузы, полова, буряки и прочее - все поедено, и размер количества голодающих ежедневно увеличивается наряду с увеличением смертных случаев. 9 апреля 1933года, заполучив данные с 8 сел, был произведен подсчет голодающих, то есть, лиц, которые на день проверки не имели никаких продуктов, и большая часть была пухлая. Цифра голодающих по 8 селам выразилась в 3960 человек". І наводиться розбивка по селах. Цитую далі: "Вследствие продзатруднений упала посещаемость в школах и дети, являясь на уроки, плачут, говоря о хлебе. На почве продзатруднений зафиксировано отрицательное реагирование со стороны колхозников. Так, например, в селе Лосиновка при выезде в поле настроение колхозников было нездоровое из-за отсутствия пищи. Семья колхозника Боровика Леонтия от истощенности вовсе не может выходить на работу. Трое детей уже опухли от голода".
Дуже багато документів, що свідчать про страждання дітей, маємо по Прилуцькому району. І скрізь теж наводяться цифри, факти. Партійні органи, як бачимо, все це фіксували, тому основна маса документів, які збереглися, мають офіційний характер. Це постанови, розпорядження, доповідні записки, інформації, але й вони досить красномовно розповідають про людські трагедії тих часів.
- Які факти, зафіксовані на папері, вражають найбільше?
- Є документи, що засвідчують випадки людоїдства на Чернігівщині. Для нас це теж було відкриттям, оскільки ця тема раніше була закрита і всі документи по Голодомору мали гриф таємності. От ми бачимо документ "Про план хлібопостачання на квітень місяць 1933 року". Саме весною-літом 1933 р., як відомо, ситуація з продовольством досягла кризового стану, і не тільки в нашій області. І ось у цьому документі ми читаємо страшні речі. Йдеться про Прилуцький район, село Яблунівку. Воно було дуже великим у ті часи, і тут наводяться дані про смертність у ньому від голоду, починаючи з нового року: січень - 4 людини, лютий - 6, березень - 11, квітень - 22, травень - 34. Були випадки, коли померлих ховали два-три чоловіки в одну яму. "Класовий ворог, користуючись цим, розповсюджував чутки про братські могили голоду". Під "класовим ворогом" мались на увазі вороги радянської влади. Цитую далі: "В селах Линовиця, Тарновщина, Канівщина, Полова, Сергіївка становище не краще. В селі Малківці виявлено факт людоїдства. Колгоспник Хоменко Микола, 19-ти років, з’їв свою сестру 8-ми років. У цій сім’ї мати померла з голоду і десь подівся менший брат Хоменко, 12-ти років. Виникає сумнів, що й цього хлопця зарізано. Зараз проводиться слідство". От такі бачимо жахливі свідчення. Прямим текстом написано, що Хоменко з’їв свої сестру. Які жахливі часи були, до чого люди були доведені! Не дай Боже пережити нікому ніколи такого горя.
Джерело: Потапчук Наталія, Укрінформ | |